.NET Remoting

.NET Remoting — прикладний програмний інтерфейс (API) від Microsoft для взаємодії між процесами, який був випущений у 2002 разом 1.0 версією .NET Framework. Це одна із серії технологій Microsoft, серія розпочалася у 1990 році випуском першої версії Object Linking and Embedding (OLE) для 16-бітної Windows. Проміжними кроками у розвитку цих технологій були Component Object Model (COM), яка вийшла в 1993 та оновлена в 1995 як COM-95, Distributed Component Object Model (DCOM), яка вийшла в 1997 (перейменована у ActiveX), і COM+ з її Microsoft Transaction Server (MTS), яка вийшла в 2000.^[1] Зараз місце цих технологій займає Windows Communication Foundation (WCF), яка є частиною .NET Framework 3.0. Також .NET Framework 3.0 входить до складу операційної системи Windows Vista.

Так само як члени родини технологій від Microsoft і схожі технології, такі як Common Object Request Broker Architecture (CORBA) та remote method invocation (RMI) у Java, .NET Remoting — це комплекс, у прямому сенсі цього слова. За допомогою операційної системи та мережевих агентів клієнтський процес відсилає повідомлення серверному процесу та отримує відповіді.^[2][3]

1. ↑ Software Technology Roadmap (2001). Component Object Model and Related Capabilities. Carnegie-Mellon Software Engineering Institute. Архів оригіналу за 15 травня 2008. Процитовано 25 березня 2008. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=410 (довідка)
2. ↑ Scott McLean, James Naftel and Kim Williams (2002). Microsoft .NET Remoting. Microsoft Press.
3. ↑ Ingo Rammer and Mario Szpuszta (2005). Advanced .NET Remoting. Apress.