Short Sunderland

Short Sunderland
Літак-амфібія «Шорт Сандерленд» Mk V на польоті. 1938
Призначення:летючий човен-протичовновий/патрульний літак
Перший політ:16 жовтня 1937
Прийнятий на озброєння:1938
Знятий з озброєння:1974
Період використання:19381967
На озброєнні у: Повітряні сили флоту Великої Британії
Королівські ПС Великої Британії
Королівські ПС Австралії
Королівські ПС Нової Зеландії
Королівські ПС Канади
ВМС Франції
Королівські ПС Норвегії
ПС Південної Африки
ВМС Португалії
Розробник:Short Brothers Редагувати інформацію у Вікіданих
Виробник:Велика Британія Short Brothers
Всього збудовано:777
Модифікації:Short Sandringham, Short Seaford
Екіпаж:8-11 осіб
Крейсерська швидкість:285 км/год
Максимальна швидкість (МШ):336 км/год
Дальність польоту:2 848 км
Практична стеля:4 880 м
Швидкопідйомність:3,67 м/с
Довжина:26 м
Висота:10 м
Розмах крила:34,39 м
Площа крила:138 м²
Порожній:15 663 кг
Споряджений:19 277 кг
Двигуни:4 × радіальних 9-циліндрових поршневих авіаційних двигунів повітряного охолодження Bristol Pegasus Mk XVIII
Тяга (потужність):1 065 к.с. (794 кВт)
Кулеметне озброєння:16 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційних кулеметів М1919 та 2 × 12,7-мм кулемети Browning M2

Short Sunderland у Вікісховищі

«Шорт» S.25 «Сандерленд» (англ. Short S.25 Sunderland) — британський чотиримоторний летючий човен-протичовновий/патрульний літак, розроблений для повітряних сил Королівського флоту Британії у 1937 році. Отримав назву на честь англійського міста Сандерленд.

Летючий човен «Сандерленд» розроблявся на основі середнього літака-амфібії S.23 Empire, передового літака авіакомпанії Imperial Airways. Шляхом глибокої модернізації та удосконалень, британські авіаційні конструктори створили один з найуспішніших летючих човнів в історії авіації, який відмінно зарекомендував себе під час Другої світової війни. За проєктом він став наступником попереднього літаючого човна Short Sarafand. Подібний до S.23, цей варіант мав більш досконалий аеродинамічний корпус і озброювався різними видами озброєннями, включаючи кулеметні башти, авіаційні бомби, міни та глибинні бомби. «Сандерленд» був оснащений чотирма радіальними двигунами Bristol Pegasus XVIII і був оснащений різним устаткуванням для допомоги в бойових операціях, включаючи прожектор «Лі», радіолокаційні блоки ASV Mark II і ASV Mark III, а також астрокупол.

Крім британської морської авіації, цей тип літака використовувався іншими союзниками, включаючи Королівські ПС Австралії, Королівські ПС Канади, ПС Південної Африки, Королівські ПС Нової Зеландії, ВМС Франції, Королівські ПС Норвегії та ВМС Португалії. «Сандерленд» широко використовувався за різними функціями та завданнями, однак головним призначенням літака була боротьба з німецькими підводними човнами у битві за Атлантику.

Після Другої світової війни літаки-амфібії ще довгий час перебували на службі, брали участь у подіях Корейської війни, авіаперевезеннях під час Берлінської блокади. Британці використовували «Сандерленд» у військовій версії до 1959 року. У грудні 1960 року ВМС Франції зняли свої літаки з озброєння, які були останніми зразками військового варіанту в Північній півкулі. Цей тип також залишався на озброєнні Нової Зеландії до 1967 року, коли їх замінив наземний Lockheed P-3 Orion. Деякі «Сандерленди» були переобладнані для використання в цивільному секторі, де вони були відомі як Hythe і Sandringham. У цій конфігурації цей тип продовжував працювати до 1974 року.


From Wikipedia, the free encyclopedia · View on Wikipedia

Developed by Nelliwinne