The Chronic | ||
---|---|---|
Студійний альбом | ||
Виконавець | Dr. Dre | |
Дата випуску | 15 грудня 1992 | |
Записаний | Квітень-червень 1992[1][2] | |
Жанр | джі-фанк, гангста-реп, хіп-хоп Західного узбережжя[3] | |
Тривалість | 62:52 | |
Мова | англійська | |
Студія звукозапису | Death Row Studios (Лос-Анджелес, Каліфорнія) | |
Лейбли | Death Row Interscope Priority | |
Продюсер | Dr. Dre, Шуг Найт (вик.) | |
Хронологія Dr. Dre | ||
Сингли з альбому The Chronic | ||
| ||
Музичне відео | ||
«Nuthin' but a "G" Thang» на YouTube | ||
Музичне відео | ||
«Dre Day» на YouTube | ||
Музичне відео | ||
«Let Me Ride» на YouTube | ||
|
The Chronic — дебютний студійний альбом американського репера Dr. Dre, випущений 15 грудня 1992 року на лейблах Death Row, Interscope та Priority Records.
Альбом був записаний з квітня по червень 1992 року на студії Death Row Studios в Лос-Анджелесі за участю хіп-хоп артистів Західного узбережжя, включаючи Snoop Doggy Dogg, Daz Dillinger, Kurupt, Nate Dogg та Warren G (зведеного брата Dr. Dre) допоміг розпочати їхню власну кар'єру. Дистриб'юцією альбому займався лейбл Interscope Records[5].
То був перший сольний альбом Dr. Dre після того, як він покинув хіп-хоп групу N.W.A та її лейбл Ruthless Records через фінансову суперечку. The Chronic містив як приховані, так і прямі образи на адресу лейбла Ruthless Records та його власника, колишнього члена N.W.A., Eazy-E. Альбом був названий на честь сленгової назви високоякісного сорту канабісу («Chronic»), а його обкладинка — данина поваги до цигаркового паперу Zig-Zag.
Альбом досяг 3 місця у чарті Billboard 200 та 1 місця у чарті Top R&B/Hip-Hop Albums в американському журналі Billboard[6][7]. Альбом був проданий тиражем більше трьох мільйонів екземплярів у Сполучених Штатах і був сертифікований RIAA як «тричі платиновий» через рік після виходу, 3 листопада 1993 року, що призвело до того, що Dr. Dre увійшов до десятки найбільш продаваних американських артистів-виконавців 1993. За даними Nielsen SoundScan, станом на липень 2015 альбом був проданий в США в кількості 5,7 мільйонів копії за рахунок платного цифрового скачування[8][9].
Альбом містить три сингли, які потрапили в чарти журналу Billboard: «Nuthin' But a «G» Thang», «Let Me Ride» і «Dre Day». «Nuthin' but a „G“ Thang» досяг 2-го місця в чарті Billboard Hot 100 і 1 місця в чартах Hot R&B/Hip-Hop Singles & Tracks і Hot Rap Singles. У 1993 році «Nuthin' But a „G“ Thang» був сертифікований RIAA як «платиновий», у той час як «Dre Day» став «золотим» з продажу в США . У 1994 році Let Me Ride приніс Dr. Dre премію «Греммі» за найкраще сольне реп-виконання, а пісня «Nuthin' But a „G“ Thang» була номінована на Найкраще реп-виконання дуетом або гуртом на 36-й церемонії «Греммі»[10].
Продакшн Dr. Dre був відзначений за популяризацію поджанру джи-фанк у гангста-репі . The Chronic широко відомий як один з найважливіших і впливових альбомів 1990-х років, і вважається багатьма шанувальниками та колегами одним з найкраще спродюсованих хіп-хоп альбомів усіх часів . В 2003 альбом The Chronic був поміщений на 138 місце в списку «500 найбільших альбомів всіх часів за версією журналу Rolling Stone»[11].
<ref>
: для виносок під назвою Huey
не вказано текст