The Wall

The Wall
Студійний альбом
Виконавець	Pink Floyd
Дата випуску	30 листопада 1979
Записаний	Січень — Листопад 1979
Жанр	Прогресивний рок Рок-опера
Тривалість	81 хв 09 с
Мова	англійська
Студія звукозапису	CBS 30th Street
Лейбл	Harvest Records/EMI Records (UK) Columbia Records (US)
Продюсер	Боб Езрін, Девід Гілмор, Роджер Вотерс, Джеймс Гатрі
Професійні огляди	* Allmusic [1] Blender [2] Роберт Крістгау B-[3] Rolling Stone (сприятливий)[4]
Хронологія Pink Floyd
Попередній Animals (1977) The Final Cut (1983) Наступний
Сингли з The Wall
«Another Brick in the Wall (Part 2)» Випущений: Листопад 1979 «Comfortably Numb» Випущений: 1979 «Run Like Hell» Випущений: 1980

The Wall (укр. Стіна) — одинадцятий студійний альбом англійського прогресивного рок-гурту Pink Floyd, вийшов 30 листопада 1979 року на лейблах Harvest/EMI та Columbia/CBS Records. Це рок-опера, яка досліджує Пінк, виснажену рок-зірку, чия можлива самоізоляція від суспільства утворює образну стіну. Альбом мав комерційний успіх, очолюючи чарти США протягом 15 тижнів і досягши третього місця у Великій Британії. Початково він отримав неоднозначні відгуки від критиків, багато з яких вважали його надмірно роздутим і претензійним, але пізніше отримав визнання як один із найкращих альбомів усіх часів і одну з найкращих робіт групи.

Басист Роджер Вотерс задумав The Wall під час туру Pink Floyd In the Flesh 1977 року, прототипом головного героя став Сід Барретт, а також сам Роджер. Запис тривав з грудня 1978 року по листопад 1979 року. Продюсер Боб Езрін допоміг удосконалити концепцію платівки та подолати напругу під час запису, оскільки на той час учасники гурту боролися з особистими та фінансовими проблемами. The Wall був останнім альбомом, у якому Pink Floyd виступали як квартет; клавішника Річарда Райта й Вотерс звільнив під час продюсування релізу, але той залишився у гурті як найманий музикант.

З альбому було випущено три сингли: «Another Brick in the Wall Part 2» (єдиний сингл Pink Floyd номер один у Великій Британії та США), «Run Like Hell» і «Comfortably Numb». З 1980 по 1981 рік гурт виконував альбом повністю, використовуючи складні театральні ефекти. 1982 року «Стіна» була адаптована до художнього фільму, для якого Вотерс написав сценарій.

The Wall — один із найвідоміших концептуальних альбомів. З понад 30 мільйонами проданих копій, це другий найпродаваніший альбом у каталозі гурту (після The Dark Side of the Moon), а також найпопулярніший подвійний альбом усіх часів і один з найпродаваних у світі. Деякі уривки із запису були використані в наступному альбомі групи The Final Cut (1983). 2000 року він зайняв 30 місце в рейтингу 1000 найкращих альбомів усіх часів Коліна Ларкіна. У 2003, 2012 та 2020 роках ввійшов до списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу «Rolling Stone». З 2010 по 2013 роки Вотерс проводив новий концертний тур Wall, який став найкасовішим туром сольного музиканта.

1. ↑ Erlewine, Stephen Thomas. Album review на сайті AllMusic. Процитовано 5 липня 2011. (англ.)
2. ↑ Twist, Carlo, Pink Floyd – The Wall, blender.com, архів оригіналу за 21 жовтня 2010, процитовано 23 вересня 2009
3. ↑ Christgau, Robert (1979), Consumer Guide Album, robertchristgau.com, архів оригіналу за 14 лютого 2010, процитовано 6 жовтня 2009
4. ↑ Loder, Kurt (7 лютого 1980), Pink Floyd — The Wall, Rolling Stone, архів оригіналу за 3 травня 2008, процитовано 6 жовтня 2009 [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.]